Як спека й посуха в Європі загрожують світовій продовольчій безпеці

Річки перетворюються на вузьке місце для продовольчої логістики

Проблеми виробництва посилюються транспортними обмеженнями. Тривалий дефіцит опадів і повторні хвилі спеки в серпні знизили рівні води в По, Рейні та Дунаї до рекордно низьких значень, свідчать дані Об’єднаного дослідницького центру та моніторингу Copernicus — космічної програми спостереження ЄС. На окремих ділянках у Німеччині та Нідерландах Рейн також досяг історичних мінімумів.

Мілководдя не зупиняє судноплавство повністю, але змушує судна перевозити менше вантажу. Перевізникам може знадобитися більше суден, повільніші маршрути або перехід на залізничні й автомобільні перевезення. Усе це підвищує вартість фрахту та знижує надійність постачання.

Рейн, Дунай і По обслуговують важливі промислові та аграрні регіони. Тому перебої одночасно впливають на перевезення зерна, кормів, добрив та інших товарів — саме тоді, коли прогнози врожаю погіршуються.

Так виникає ефект множника: менший урожай може збільшити потребу в імпорті, а мілкі річки роблять доставку цього імпорту дорожчою. Водночас Європа може мати менше можливостей для пом’якшення дефіциту на інших світових ринках.

Торговельні та добривні шоки додають новий рівень ризику

Ще однією потенційною точкою тиску залишається Чорне море. За даними Reuters, останні атаки на об’єкти аграрного експорту та торговельні судна порушили російські й українські потоки нафти та зерна. Наявні дані не дають змоги визначити, яка частина нинішнього скорочення українського експорту безпосередньо пов’язана з європейською посухою. Проте нові перебої зменшили б гнучкість і без того напруженої торговельної системи.

Порушення роботи Ормузької протоки впливає на продовольчу систему через енергетику та добрива. За даними FAO, через протоку щомісяця не можуть проходити близько 1,3 млн тонн добрив. Світовий банк повідомив про зростання цін на сечовину на 46% за місяць і підвищення індексів аграрних цін на 8% через перебої з постачанням нафти, газу та добрив.

Дорожча енергія збільшує витрати на зрошення, сушіння, зберігання та перевезення. Вищі ціни на добрива можуть змусити фермерів зменшити їхнє внесення або відкласти закупівлі, що потенційно знизить урожайність у наступному сезоні. Особливо гостро ці наслідки відчують країни, які значною мірою залежать від імпортного пального, добрив або продовольства.

El Niño може розширити ризики, але не пояснює європейську посуху

Світовий банк оцінює ймовірність виникнення El Niño до середини 2026 року та його продовження у 2027 році в межах 61–87%. Це явище може поставити під загрозу виробництво в Південній Азії, Південній Африці та окремих районах Східної Азії.

Якщо прогноз справдиться, погодні проблеми можуть одночасно виникнути в інших великих аграрних регіонах, тоді як Європа вже матиме справу зі втратами врожаю та транспортними обмеженнями.

Однак це лише ризик одночасного розвитку кількох шоків, а не доказ того, що El Niño спричинив нинішню європейську посуху. Доступні джерела також не дають точного статистичного оцінювання того, наскільки зміна клімату підвищила ймовірність нинішнього дефіциту вологи в ґрунті. Найнадійніший висновок вужчий: посуха в Європі посилюється, а одночасні проблеми в інших регіонах-виробниках ускладнили б стабілізацію світових ринків.

Що показує звіт SOFI 2026 про глобальний голод

Звіт «Стан продовольчої безпеки та харчування у світі» (SOFI 2026) свідчить: глобальний голод скорочувався третій рік поспіль, але цей прогрес залишається крихким. За оцінками, у 2025 році від голоду потерпали 645 млн людей — 7,8% населення світу.

В Африці проживали 309 млн людей, які потерпали від голоду; поширеність голоду становила 20,0%. Для порівняння, в Азії цей показник дорівнював 6,0%, а в Латинській Америці та Карибському басейні — 4,8%.

Близько 2,1 млрд людей у світі у 2025 році зазнали помірної або тяжкої продовольчої незабезпеченості. Ці дані не підтверджують конкретний прогноз, що до 2030 року на Африку припадатиме понад половина глобальної продовольчої незабезпеченості. Вони, однак, показують, чому нові цінові, торговельні та ресурсні шоки матимуть нерівномірні наслідки: найбільше ризикують імпортозалежні країни та домогосподарства, які вже перебувають у вразливому становищі.

Що можуть зробити уряди вже зараз

Безпосереднє завдання — не допустити, щоб регіональна посуха переросла у ширшу кризу доступності продовольства та його ціни:

1. Зберігати відкритою торгівлю зерном. Не запроваджувати експортних обмежень, які перекладають дефіцит і ціновий тиск на імпортозалежні країни.
2. Підтримувати альтернативні коридори. Використовувати залізницю, автодороги, порти та морські маршрути, щоб зберігати експорт українського та іншого зерна, коли річкові або небезпечні через конфлікти маршрути стають непридатними.
3. Спрямовувати допомогу адресно. Пріоритетом мають бути екстрені грошові виплати, продовольча допомога, доступ до добрив і кредитування для вразливих країн-імпортерів, а не лише широкі субсидії на споживання.
4. Створювати резервні можливості. Інвестувати у водозберігальне землеробство, посухостійке насіння, сховища, диверсифікацію маршрутів і прозорі дані про врожаї та запаси.

Європейська спека — це передусім стрес-тест глобальної продовольчої системи. Безпосередні збитки мають регіональний характер, але наслідки поширюються через ринки зерна, водні шляхи, ціни на добрива та торговельні коридори. Доступні дані свідчать про зростання вразливості — але ще не про одну повністю виміряну глобальну продовольчу кризу.