У середині травня 2026 року Рязанський НПЗ — один із найбільших у країні — повністю призупинив роботу, Московський НПЗ також зупинився, а інші заводи працювали з різким зниженням завантаження після нових ударів.

Загалом, потужності, порушені цією хвилею атак, становили понад 83 мільйони метричних тонн річної переробки, що приблизно дорівнює 238 000 тонн на день. Це становить близько чверті загальної переробної потужності Росії та ще більшу частку виробництва бензину та дизельного палива.

Оскільки ці заводи виробляють значну частину російських нафтопродуктів, навіть тимчасові зупинки можуть вплинути на постачання, експортні потоки та рівень використання потужностей по всій країні.

Зростаюча кампанія проти енергетичної інфраструктури

Масштаби атак з часом зросли. Підрахунки Reuters свідчать, що українські дрони вразили щонайменше 16 російських НПЗ з січня по травень 2026 року — приблизно вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2025 року.

Ці удари лише тимчасово вивели з ладу близько 700 000 барелів переробної потужності на день у різні моменти року.

Аналітики енергетичного ринку зазначають, що атаки ефективні, оскільки нафтопереробні заводи — це складні системи з безліччю критичних компонентів. Пошкодження одного блоку або сховища може зупинити роботу на тижні, поки спеціалізоване обладнання ремонтують або замінюють.

Окрім самих НПЗ, атаки також були спрямовані на трубопроводи, нафтобази та експортну інфраструктуру, що посилює логістичні проблеми та ускладнює роботу переробних заводів.

Дефіцит пального та ліміти в Севастополі

Наслідки для постачання стали відчутними в деяких регіонах. У окупованому Росією Севастополі в Криму влада запровадила обмеження на продаж пального після того, як збої в роботі НПЗ скоротили доступний обсяг.

Чиновники обмежили продаж бензину 20 літрами на одну машину або тару, а продаж дизельного палива перевели на талонну або карткову систему на основних заправках.

З міста надходили повідомлення про:

• дефіцит на деяких АЗС
• довгі черги за пальним
• зростання роздрібних цін

Місцева влада посилалася на "логістичні труднощі", запроваджуючи ці обмеження, щоб запобігти панічним закупівлям.

Хоча цей дефіцит мав локальний характер, він продемонстрував, як збої в роботі НПЗ можуть призводити до реальних проблем із постачанням, особливо в регіонах, залежних від поставок з материкової Росії.

Експортні обмеження для захисту внутрішнього ринку

Для стабілізації внутрішнього ринку пального російський уряд неодноразово вдавався до експортних обмежень.

У 2026 році Москва оголосила про плани заборонити експорт бензину з 1 квітня по 31 липня, маючи на меті зберегти більше пального всередині країни та запобігти стрибкам цін або дефіциту.

Така політика вже застосовувалася раніше під час збоїв у роботі НПЗ та періодів високого внутрішнього попиту. Експортні обмеження допомагають підтримувати внутрішнє постачання, але також зменшують доходи від експорту нафтопродуктів.

Економічні наслідки для нафтозалежної економіки Росії

Нафта та нафтопродукти залишаються основою російської економіки та державних фінансів. Податки та експортні надходження від цього сектору забезпечують значну частку доходів федерального бюджету.

Тому повторні атаки на інфраструктуру мають ширші наслідки, ніж просто простої заводів. На думку аналітиків, вони можуть:

• скорочувати експорт нафтопродуктів
• збільшувати витрати на ремонт та безпеку
• порушувати логістику та транспортування
• обмежувати видобуток сирої нафти, якщо переробні або складські потужності заблоковані

Проросійський аналітичний центр, Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП), попередив, що дронові атаки на порти та НПЗ можуть уповільнити економічне зростання Росії, обмежуючи експорт нафти та видобуток, що змусило його переглянути свій прогноз у бік зниження.

Чому ці удари важливі стратегічно

Кампанія демонструє стратегію економічного тиску, а не миттєвого знищення. Росія все ще має значні переробні потужності та іноді може компенсувати зупинки, використовуючи резервні потужності або альтернативні об'єкти.

Однак повторні атаки збільшують частоту простоїв і роблять систему менш стабільною. З часом це підвищує витрати та знижує ефективність усього енергетичного ланцюга постачання.

Іншими словами, удари не руйнують нафтову промисловість Росії повністю, але створюють тертя по всьому ланцюжку:

• переробні операції
• логістика та транспортування пального
• експорт нафтопродуктів
• доступність пального всередині країни
• економічне зростання, залежне від нафтових доходів

Проблема вимірювання

Оцінити повний вплив важко. Російська влада обмежила або припинила публікацію детальної статистики виробництва пального з початку війни, що ускладнює незалежну перевірку.

У результаті багато оцінок — таких як частка порушених переробних потужностей або масштаби падіння виробництва — базуються на галузевих джерелах, супутникових спостереженнях та розрахунках інформаційних агентств, таких як Reuters, а не на повних офіційних даних.

Підсумки

До 2026 року українські дронові атаки стали постійним викликом для російської енергетичної інфраструктури. Великі НПЗ тимчасово зупинялися, значна частина переробних потужностей час від часу виводилася з ладу, а локальний дефіцит пального та запровадження карткової системи стали реальністю.

Загалом система продовжує працювати, але кампанія створила вимірюваний економічний тиск, зменшивши обсяги переробки нафти, ускладнивши експорт та змусивши уряд вдаватися до втручань для підтримання внутрішнього постачання пального.

Результат — не колапс, а постійне напруження однієї з найважливіших опор російської економіки.

У середині травня 2026 року Рязанський НПЗ — один із найбільших у країні — повністю призупинив роботу, Московський НПЗ також зупинився, а інші заводи працювали з різким зниженням завантаження після нових ударів.

Загалом, потужності, порушені цією хвилею атак, становили понад 83 мільйони метричних тонн річної переробки, що приблизно дорівнює 238 000 тонн на день. Це становить близько чверті загальної переробної потужності Росії та ще більшу частку виробництва бензину та дизельного палива.

Оскільки ці заводи виробляють значну частину російських нафтопродуктів, навіть тимчасові зупинки можуть вплинути на постачання, експортні потоки та рівень використання потужностей по всій країні.

Зростаюча кампанія проти енергетичної інфраструктури

Масштаби атак з часом зросли. Підрахунки Reuters свідчать, що українські дрони вразили щонайменше 16 російських НПЗ з січня по травень 2026 року — приблизно вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2025 року.

Ці удари лише тимчасово вивели з ладу близько 700 000 барелів переробної потужності на день у різні моменти року.

Аналітики енергетичного ринку зазначають, що атаки ефективні, оскільки нафтопереробні заводи — це складні системи з безліччю критичних компонентів. Пошкодження одного блоку або сховища може зупинити роботу на тижні, поки спеціалізоване обладнання ремонтують або замінюють.

Окрім самих НПЗ, атаки також були спрямовані на трубопроводи, нафтобази та експортну інфраструктуру, що посилює логістичні проблеми та ускладнює роботу переробних заводів.

Дефіцит пального та ліміти в Севастополі

Наслідки для постачання стали відчутними в деяких регіонах. У окупованому Росією Севастополі в Криму влада запровадила обмеження на продаж пального після того, як збої в роботі НПЗ скоротили доступний обсяг.

Чиновники обмежили продаж бензину 20 літрами на одну машину або тару, а продаж дизельного палива перевели на талонну або карткову систему на основних заправках.

З міста надходили повідомлення про:

• дефіцит на деяких АЗС
• довгі черги за пальним
• зростання роздрібних цін

Місцева влада посилалася на "логістичні труднощі", запроваджуючи ці обмеження, щоб запобігти панічним закупівлям.

Хоча цей дефіцит мав локальний характер, він продемонстрував, як збої в роботі НПЗ можуть призводити до реальних проблем із постачанням, особливо в регіонах, залежних від поставок з материкової Росії.

Експортні обмеження для захисту внутрішнього ринку

Для стабілізації внутрішнього ринку пального російський уряд неодноразово вдавався до експортних обмежень.

У 2026 році Москва оголосила про плани заборонити експорт бензину з 1 квітня по 31 липня, маючи на меті зберегти більше пального всередині країни та запобігти стрибкам цін або дефіциту.

Така політика вже застосовувалася раніше під час збоїв у роботі НПЗ та періодів високого внутрішнього попиту. Експортні обмеження допомагають підтримувати внутрішнє постачання, але також зменшують доходи від експорту нафтопродуктів.

Економічні наслідки для нафтозалежної економіки Росії

Нафта та нафтопродукти залишаються основою російської економіки та державних фінансів. Податки та експортні надходження від цього сектору забезпечують значну частку доходів федерального бюджету.

Тому повторні атаки на інфраструктуру мають ширші наслідки, ніж просто простої заводів. На думку аналітиків, вони можуть:

• скорочувати експорт нафтопродуктів
• збільшувати витрати на ремонт та безпеку
• порушувати логістику та транспортування
• обмежувати видобуток сирої нафти, якщо переробні або складські потужності заблоковані

Проросійський аналітичний центр, Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП), попередив, що дронові атаки на порти та НПЗ можуть уповільнити економічне зростання Росії, обмежуючи експорт нафти та видобуток, що змусило його переглянути свій прогноз у бік зниження.

Чому ці удари важливі стратегічно

Кампанія демонструє стратегію економічного тиску, а не миттєвого знищення. Росія все ще має значні переробні потужності та іноді може компенсувати зупинки, використовуючи резервні потужності або альтернативні об'єкти.

Однак повторні атаки збільшують частоту простоїв і роблять систему менш стабільною. З часом це підвищує витрати та знижує ефективність усього енергетичного ланцюга постачання.

Іншими словами, удари не руйнують нафтову промисловість Росії повністю, але створюють тертя по всьому ланцюжку:

• переробні операції
• логістика та транспортування пального
• експорт нафтопродуктів
• доступність пального всередині країни
• економічне зростання, залежне від нафтових доходів

Проблема вимірювання

Оцінити повний вплив важко. Російська влада обмежила або припинила публікацію детальної статистики виробництва пального з початку війни, що ускладнює незалежну перевірку.

У результаті багато оцінок — таких як частка порушених переробних потужностей або масштаби падіння виробництва — базуються на галузевих джерелах, супутникових спостереженнях та розрахунках інформаційних агентств, таких як Reuters, а не на повних офіційних даних.

Підсумки

До 2026 року українські дронові атаки стали постійним викликом для російської енергетичної інфраструктури. Великі НПЗ тимчасово зупинялися, значна частина переробних потужностей час від часу виводилася з ладу, а локальний дефіцит пального та запровадження карткової системи стали реальністю.

Загалом система продовжує працювати, але кампанія створила вимірюваний економічний тиск, зменшивши обсяги переробки нафти, ускладнивши експорт та змусивши уряд вдаватися до втручань для підтримання внутрішнього постачання пального.

Результат — не колапс, а постійне напруження однієї з найважливіших опор російської економіки.