Чому частина компаній повертає виробництво до Китаю

Перенесення виробництва з Китаю, покликане знизити вплив американських мит, не завжди дає очікуваний результат. Нижча тарифна ставка сама по собі не створює наново розвинену промислову екосистему. Тому для дедалі більшої кількості компаній відповіддю стає не повна відмова від Китаю, а стратегія «Китай плюс один»: Китай залишається головним виробничим і постачальницьким центром, а потужності за кордоном — страховкою від нових торговельних потрясінь. Reuters зазначає, що повних даних про кількість замовлень, які повернулися до Китаю, немає, однак приклади компаній свідчать про реальну переоцінку рішень. 18

Вирішальними є не лише зарплати й мита

Перевага Китаю в таких випадках — у концентрації постачальників, устаткування, комплектуючих, кваліфікованих працівників і виробничої експертизи в межах однієї екосистеми. Завод може швидше знайти потрібні деталі, усунути дефекти та скоригувати випуск, не вибудовуючи багаторівневу мережу постачання через кілька кордонів. Це особливо важливо для продукції зі спеціалізованими компонентами, високими вимогами до якості або стислими термінами доставки. 18

Економію на миті чи оплаті праці можуть «з’їсти» менш очевидні витрати: імпорт комплектуючих, нестача потрібного обладнання, логістика, проблеми з якістю, затримки виробництва та управління дубльованими ланцюгами постачання. 18

Що показують приклади компаній

Target і Shein: обмежені потужності повертають замовлення

Американська мережа Target, за даними обізнаних співрозмовників Reuters, повернула частину замовлень китайським постачальникам через збої в ланцюгах постачання та виробничі обмеження в інших країнах. Тим часом Shein, як повідомляється, скорочує частину операцій у Вʼєтнамі. Це не означає повної зупинки виробництва поза Китаєм, але добре ілюструє, чому знайти країну з нижчою собівартістю — не те саме, що успішно перенести туди постачання. 18

Dawang Metals: перенесення замовлень клієнтом не спрацювало

Компанія Dawang Metals втратила замовлення після того, як її американський клієнт перевів роботу до Індії. Проте згодом вона знову отримала цей бізнес, коли клієнт зіткнувся з проблемами у новій схемі. Dawang Metals також вивчала можливість виробництва за кордоном, але відмовилася від неї, оскільки переваги китайського ланцюга постачання було важко відтворити. 18

Вуличні меблі: обладнання й комплектуючі все одно доводилося везти з Китаю

Експортер вуличних меблів із Ханчжоу закрив майстерню, відкриту в Хошиміні у 2024 році, і повернув виробництво до Китаю. У Вʼєтнамі компанії було складно знайти необхідне обладнання, а такі позиції, як шурупи та форми для підсклянників, усе одно доводилося імпортувати з Китаю. Після врахування цих потреб і логістики Вʼєтнам не виявився суттєво дешевшим. 18

DST Pack: стабільність може бути важливішою за ціну одиниці товару

Польська DST Pack отримує близько 80% продукції від партнера в Шеньчжені, зберігаючи заводи у США та Європі як резервні потужності. Reuters повідомляв, що альтернативне виробництво обходиться у два-три рази дорожче на одиницю. Компанія також вважала китайського партнера стабільнішим варіантом під час стрибка вартості пластикової сировини, пов’язаного з енергетичними чинниками. 18

Чому тарифний аргумент послабився

Початкова логіка релокації була зрозумілою: товари з Південно-Східної Азії могли обкладатися нижчими митами США, ніж китайські. За оцінками Economist Intelligence Unit, на які посилався Reuters, ефективна ставка мита США становила близько 20% для Китаю, проти 6,1% для Вʼєтнаму, 13,4% для Індонезії та 4,5% для Таїланду. 18

Ця різниця досі має комерційне значення, особливо для товарів, чутливих до мит і призначених для американського ринку. Але стимул до перенесення послабився, коли США поширили тарифи на ширше коло країн. Для виробників, які вже залежать від китайського оснащення, деталей і компетенцій постачальників, менший тарифний розрив може не компенсувати витрат і ризиків повної релокації. 18

Це спричинило дві різні реакції серед китайських виробників: одні переглядають плани інвестицій за кордоном, інші зберігають обмежену присутність поза Китаєм як захист від можливого нового підвищення американських мит. Reuters наводив приклад експортера, який залишив у Вʼєтнамі приблизно одну восьму виробничих потужностей саме з цієї причини. 18

Як оцінювати перенесення виробництва: рахувати всю систему

Порівняння зарплат або митних ставок між країнами недостатньо. Компаніям варто оцінювати весь виробничий контур:

• Щільність мережі постачальників: чи доступні потрібні компоненти, матеріали та послуги зі стабільною якістю?
• Доступність обладнання: чи можна придбати, обслуговувати й замінювати спеціалізовані машини без імпорту з Китаю?
• Кадри та технологічні знання: чи є фахові оператори й менеджери саме для цього процесу?
• Надійність інфраструктури: чи забезпечені стабільні постачання ресурсів та експортна логістика?
• Ціна збоїв: якими будуть втрати маржі й графіка поставок через брак матеріалів, дефекти або затримки?
• Вартість страхування ризиків: чи виправдано утримувати меншу другу виробничу базу, навіть якщо вона дорожча зараз?

Саме тому диверсифікація і заміна — різні стратегії. Вʼєтнам, Індія, Індонезія, Таїланд, США та Європа можуть бути корисними регіональними, резервними або тарифно-захисними виробничими майданчиками. Але наведені приклади свідчать, що вони не стають автоматичною повноцінною заміною Китаю в уже налагоджених складних ланцюгах постачання. 18

Що для виробників можуть означати переговори США та Китаю

Посадовці США та Китаю обговорювали механізм керованої торгівлі «несенситивними» товарами, включно з можливим взаємним зниженням мит на імпорт приблизно на $30 млрд з кожного боку. 5 Білий дім також заявляв, що запропонована Рада торгівлі США—Китай має управляти двосторонньою торгівлею несенситивними товарами. 2

Для бізнесу головна потенційна цінність тут — передбачуваність, а не широке перезавантаження економічних відносин. Точкове зниження мит могло б зменшити тертя для товарів, які підпадатимуть під домовленості, і полегшити збереження закупівель у Китаї там, де це операційно вигідніше. Водночас значення матимуть обсяг, перелік товарів і тривалість будь-яких змін: переговори описувалися як обмежені, а китайська влада характеризувала ширшу рамку зниження мит як принципову домовленість продовжити обговорення. 15

Висновок

Виробнича карта в епоху мит стає більш розосередженою, але не «безкитайською». Компанії, що повертають замовлення до Китаю, реагують на просту практичну реальність: конкурентність майданчика визначає не лише ставка мита, а й мережа постачальників, обладнання, навички та надійність процесів. Модель «Китай плюс один» лишається корисним захистом від ризиків; натомість спроба замінити Китай іншою виробничою базою за принципом «один до одного» може коштувати значно дорожче, ніж показує арифметика мит. 18