Як Leonardo намагається довести оборонні технології від прототипу до застосування

Успішно показати прототип — ще не означає передати військовим систему, яка надійно працюватиме й матиме технічну підтримку. Саме цей перехід стоїть за підходом, який Саймон Гарвуд із Leonardo називає prototype warfare — «війною прототипів». Компанія описує свою роль як інтегратора: вона поєднує, зокрема, автономні технології та сенсори із завданнями оборони.1619

Спершу — завдання, потім — технологія

Питання не в тому, наскільки перспективний окремий алгоритм чи датчик, а в тому, що з їхньою допомогою зможуть зробити військові: виявити загрозу, об’єднати дані, швидше ухвалити рішення або застосувати автономну платформу. Виступаючи перед парламентським комітетом Великої Британії, Гарвуд пояснював, що Leonardo створює сенсори й системи для збору даних, які потім можна поєднувати та використовувати для ухвалення рішень.23

Тому випробування має перевіряти не лише окрему розробку, а й те, як її частини працюють разом. За словами Гарвуда, Leonardo проводила випробування автономних технологій за участю британських малих і середніх компаній. В описі демонстрації Sovereign Hunter він назвав серед партнерів Faculty, VOLANDER та Applied AGI.1936 Публічні повідомлення дають уявлення про задум багатодронної системи, але самі по собі не підтверджують її бойової ефективності, статусу закупівлі чи результативності в масштабному застосуванні.

Що дають партнерства

Британська програма Leonardo для співпраці з малими й середніми підприємствами задумана як основа для тривалих партнерств, а не разових демонстрацій.33 Першим оголошеним партнером стала Faculty AI: компанії планують об’єднати досвід для розробки оборонних рішень зі штучним інтелектом, зокрема в інтелектуальній обробці даних сенсорів і радіоелектронній боротьбі.30 Для спеціалізованої компанії це потенційний шлях до більшої оборонної системи. Водночас доступні повідомлення не доводять, що кожен партнер отримує багаторічне фінансування, доступ до секретної інформації чи випробувальних об’єктів.

Співпраця може рухати технології й у зворотному напрямі. Угода Leonardo UK з Ploughshare стосується пошуку цивільного застосування інтелектуальної власності, створеної для оборони.1 Ліцензування або створення окремих компаній можуть бути шляхами комерціалізації, але оприлюднені матеріали не дають підстав називати кількість завершених угод чи їхню віддачу.

Масштаб допомагає, але не доводить готовності

За 2025 рік група Leonardo повідомила про €19,5 млрд виторгу, €23,8 млрд нових замовлень і €1,75 млрд показника EBITA — прибутку до відсотків, податків та амортизації. Загальні витрати на дослідження й розробки становили €3,0 млрд, на 20% більше, ніж роком раніше. Цю суму не слід вважати бюджетом суто на експериментальні проєкти або витратами, повністю профінансованими самою компанією.4241

У Leonardo UK надходження замовлень у 2025 році зросло на 36%, оборот — на 15%, а операційний прибуток — на 7% проти 2024 року. Звітність пов’язує значну частину приросту замовлень із великими контрактами на Typhoon; водночас коштів від операційної діяльності надійшло менше через вищі виплати постачальникам.44 Ці цифри свідчать про промислові можливості компанії, але не про готовність конкретного прототипу.

Гарвуд має понад 30 років досвіду в державному секторі, промисловості та академічному середовищі; його публічна біографія пов’язує його роботу зі стратегією Leonardo у Великій Британії та портфелем досліджень і розробок.5 У свідченнях парламентському комітету він окремо наголошував: поряд із технологіями потрібні люди з належною кваліфікацією та досвідом.4

Український напрям і межі швидкості

Генеральний директор Leonardo Лоренцо Маріані описував новий підрозділ компанії в Києві як можливість вивчати партнерства, інвестиції та потенційні придбання серед українських розробників військових технологій.17 Отже, ставка на альянси не означає відмови від придбань. Вона також не гарантує майбутніх замовлень чи виживання окремих українських стартапів після війни.

Порівняння дорогих систем, які виробляють у невеликих кількостях, із дешевшим автономним обладнанням — не проста дилема «або — або». Замовнику потрібно оцінювати не лише ціну одиниці, а й втрати, заміну, логістику та тривалий результат. Так само запаси техніки дають негайну доступність, а резерв виробничих потужностей — змогу поповнювати їх згодом; підтримання обох варіантів потребує грошей і попиту.

Leonardo повідомляла про технологічні нагороди для Sovereign Hunter та описувала рівень готовності системи.38 Проте нагороди й заяви розробника не замінюють незалежно перевірюваних результатів застосування. Частина оборонних характеристик неминуче залишиться непублічною. Та головний критерій «війни прототипів» від цього не змінюється: чи приводять повторні випробування до безпечної, надійної системи, яку замовник може придбати, експлуатувати й підтримувати.