За оцінками, виведено з ладу близько 8–10% загальної складської потужності Wildberries. Лише сім ключових об’єктів, які зазнали найбільших пошкоджень, займали приблизно 552 000 м² .
Перший великий удар стався 18 липня. Дрони влучили у два масштабні логістичні центри: склад площею 250 000 м² в Електросталі неподалік Москви та об’єкт на 108 000 м² у Котовську Тамбовської області . За наступні дні пожежі та руйнування охопили ще кілька розподільчих центрів, зокрема на півдні Росії та поблизу Санкт-Петербурга .
За повідомленнями російських джерел, атаки призвели щонайменше до загибелі восьми людей і поранення 86. Найбільше жертв було в Котовську: там загинули семеро працівників, ще 49 людей дістали поранення . Водночас різні повідомлення про наступні удари називали й більшу кількість загиблих .
Фінансові наслідки кампанії виявилися значно ширшими за вартість самих будівель.
Для тисяч підприємців це означає не просто затримку доставки, а втрату запасів, які часто зберігалися на складах без повного страхового захисту. Саме тому атаки вдарили по малому та середньому бізнесу далеко від лінії фронту .
Київ назвав дві причини ударів. Перша — відповідь на російські атаки по цивільній інфраструктурі України. Друга — роль Wildberries у постачанні російських військ .
До атак на платформі можна було знайти понад 200 000 товарів за запитом «Все для СВО». «СВО» — російська абревіатура для офіційного евфемізму «спеціальна військова операція», яким Кремль називає повномасштабну війну проти України. Серед товарів були бронежилети, тактичні шоломи, рації, аптечки та волоконно-оптичні компоненти для дронів .
Після ударів Wildberries прибрала відповідний тег із результатів пошуку. Однак самі товари не зникли: бронежилети й шоломи перемістили до категорії «Спорт», а деталі для дронів — до розділу електроніки . Інші пов’язані пошукові запити також продовжували виводити військове спорядження .
Аналітики Foreign Policy та The Bulwark вважають, що Wildberries перетворився на масштабний канал забезпечення російських військових. На тлі дефіциту, затримок, неефективності та корупції в офіційній системі постачання підрозділи могли купувати спорядження через приватний маркетплейс, волонтерські збори або власні замовлення . Кремль заперечує, що Wildberries є постачальником армії, але незалежні медіа підтверджували доступність тактичних товарів на платформі .
Удар по логістиці поставив під загрозу не лише сам маркетплейс, а й бізнес-модель сотень тисяч продавців, які залежать від його складів і доставки.
Кремль визнав, що через атаки «страждає бізнес». У цьому і полягає один із найпомітніших ефектів кампанії: війна, яку російська влада роками намагалася подавати як далеку від повсякденного життя, безпосередньо вдарила по торгівлі, запасах підприємців і роботі звичайних складів .
Атаки на Wildberries можуть свідчити про зміну української логіки далекобійних ударів. Раніше основними цілями були нафтопереробні заводи, паливні бази та енергетична інфраструктура. Тепер під удар потрапила цивільна комерційна система, яка, за оцінками аналітиків, фактично підтримує військові потреби Росії .
Wildberries — це не військовий завод у традиційному розумінні. Але це масштабний вузол, через який можуть проходити товари подвійного призначення та спорядження для армії. З української точки зору, знищення кількох великих складів здатне порушити ланцюг постачання ширше, ніж удар по одному виробничому підприємству .
Одночасно кампанія має психологічний та економічний вимір. Вона поширює ціну війни на продавців, працівників і споживачів у регіонах, які розташовані за сотні кілометрів від фронту. Саме тому удари по Wildberries стали не лише операцією проти логістики, а й сигналом про те, що російська цивільна економіка дедалі тісніше переплітається з воєнною машиною.