ОАЕ мають важливу перевагу: країна може експортувати нафту через термінал у Фуджейрі на узбережжі Аравійського моря, тобто поза межами протоки. Це стало своєрідним буфером для нафтових доходів. Проте порт Джебель-Алі — один із ключових торговельно-логістичних вузлів країни — сильно постраждав від перебоїв у морських перевезеннях. Тиск також відчули туризм, роздрібна торгівля та авіація .

Саудівська Аравія повернулася до зони зростання

Ненафтовий PMI Саудівської Аравії у травні знову перевищив позначку 50,0 після скорочення у квітні. За даними MUFG Research, індекс піднявся до 51,5 із 48,8, що свідчить про відновлення ділової активності . Точне значення травневого PMI у доступному релізі S&P Global не було оприлюднене, але напрямок змін виявився однозначним: внутрішній попит зберіг стійкість.

Саудівській Аравії допоміг нафтопровід East-West, який може транспортувати до 5 млн барелів на добу від узбережжя Перської затоки до порту Янбу на Червоному морі. Це дає змогу обходити Ормузьку протоку під час перебоїв із судноплавством .

Вищі світові ціни на нафту — у середньому близько 86 доларів за барель у 2026 році — більш ніж компенсували скорочення обсягів експорту для виробників, які мають дієві альтернативні маршрути . 3 червня МВФ заявив, що саудівська економіка демонструє «гнучкість і стійкість», водночас попередивши: затяжний конфлікт може погіршити середньострокові перспективи зростання та інвестицій .

Географія визначила, хто виграв, а хто програв

Криза фактично поділила країни Перської затоки на дві групи. Саудівська Аравія та ОАЕ виявилися менш уразливими, оскільки можуть експортувати нафту через порти за межами Ормузької протоки . Оман має ще інший профіль ризику: його виробничі та експортні маршрути повністю розташовані поза цим вузьким морським проходом .

Найбільший тиск відчули країни, які не мають альтернативного маршруту експорту. Кувейт, Ірак, Катар і Бахрейн значною мірою залежать від коридору через протоку, тому тривале блокування створює для них безпосередню економічну загрозу .

Найуразливішим називали Бахрейн: країна не має обхідного маршруту, а її бюджетна беззбитковість за ціною нафти оцінюється у 110–130 доларів за барель .

Рейтинги поки не знижують, але попередження посилюються

До кінця травня 2026 року жодна суверенна держава Перської затоки не зазнала зниження кредитного рейтингу. Значні фінансові резерви, активи суверенних фондів і високі ціни на нафту стали амортизаторами для економічного удару. ОАЕ зберегли довгостроковий рейтинг дефолту емітента AA− від Fitch, а Саудівська Аравія — рейтинг Aa3 від Moody’s зі стабільним прогнозом .

Водночас ситуація не була стабільною у довгостроковій перспективі. 28 травня Fitch попередило, що затяжна війна з Іраном може призвести до ширших знижень суверенних і корпоративних рейтингів у регіоні .

Ще в березні агентство перевело рейтинг Катару AA до категорії Rating Watch Negative після ударів по об’єктах зрідженого природного газу в Рас-Лаффані. Fitch заявило, що безпекове середовище могло «погіршитися назавжди» . Moody’s також змінило прогноз для Бахрейну зі стабільного на негативний, оскільки експорт країни фактично зупинився .

Фондові ринки Перської затоки відстали від світового ралі

У травні фондові ринки країн затоки рухалися всупереч світовим індексам. MSCI GCC Index знизився на 1,3%, тоді як MSCI World зріс на 5% на тлі ралі акцій, пов’язаних з інфраструктурою штучного інтелекту .

Інвестори залишалися обережними через закриття протоки, нестабільність нафтового ринку та геополітичну невизначеність. Це був третій поспіль місяць тиску на акції країн Перської затоки, а періодичні надії на припинення вогню не перетворилися на стійке відновлення довіри .

Навіть коротке блокування може дорого коштувати ВВП

Оцінки міжнародних установ показують, наскільки відчутними можуть бути наслідки навіть відносно короткого перекриття маршруту:

• Allianz підрахував, що закриття Ормузької протоки на строк до шести тижнів зменшило б прогноз ВВП Саудівської Аравії приблизно на 1,6 відсоткового пункта, а ОАЕ — на 3,3 відсоткового пункта .
• Федеральний резервний банк Далласа змоделював сценарій, за якого з ринку у другому кварталі 2026 року вилучається близько 20% світових поставок нафти. За такого сценарію середня ціна WTI сягнула б 98 доларів за барель, а річний темп зростання світового реального ВВП у кварталі знизився б на 2,9 відсоткового пункта .
• Goldman Sachs попередив, що в окремих країнах Ради співробітництва держав Перської затоки падіння ненафтового ВВП під час війни з Іраном може бути сильнішим, ніж під час пандемії .

Більший прогнозований удар по ОАЕ пояснюється залежністю країни від туризму, торговельної логістики та хабу Джебель-Алі. Це відбувається попри те, що економіка ОАЕ більш диверсифікована, а населення країни менше, ніж у Саудівській Аравії .

Криза поставила під сумнів стратегію диверсифікації

Наслідки виходять далеко за межі квартальних показників. Конфлікт ударив по багаторічних планах країн затоки зменшити залежність від нафти та перетворитися на міжнародні центри туризму, фінансів і технологій.

Washington Post охарактеризувала війну з Іраном як кризу, що «випробовує довгострокове економічне майбутнє» держав Перської затоки. Видання зазначило, що структурні безпекові вразливості та географічні обмеження тепер загрожують не лише нафтовій економіці, а й новим галузям .

У Саудівській Аравії ненафтовий сектор, який Vision 2030 розбудовувала протягом десятиліття, зіткнувся з найсерйознішим зовнішнім шоком за весь час існування стратегії . Chatham House також вказав на довгострокову проблему: після одноразового закриття Ормузької протоки інвестори постійно враховуватимуть ризик її повторного блокування .

Катар, Єгипет і Кувейт: різні траєкторії PMI

За межами ОАЕ та Саудівської Аравії картина була значно складнішою.

Катар пережив найрізкіше початкове падіння, але водночас продемонстрував найпомітніше відновлення. У березні його PMI обвалився до 38,7 — майже до історичного мінімуму — після того, як QatarEnergy оголосила форс-мажор щодо експорту СПГ, а удари по Рас-Лаффану пошкодили газову інфраструктуру . У травні, за даними MUFG Research, індекс піднявся до 46,4 із 34,2 у квітні, але все ще залишався в зоні скорочення .

Єгипетський PMI ненафтового приватного сектору зріс до 47,1 у травні з 46,6 у квітні, проте залишався нижчим за нейтральний рівень 50,0 п’ятий місяць поспіль . Вищі витрати на паливо та інші ресурси послабили попит, змусили компанії підвищувати ціни й спричинили наймасштабнішу хвилю скорочень робочих місць із червня 2020 року .

Кувейт опинився в найуразливішому структурному становищі. Країна повністю залежить від Ормузької протоки для експорту вуглеводнів і не має трубопровідного обходу . Її PMI становив 46,3 у березні та залишився на тому самому рівні у квітні, що свідчило про тривале скорочення активності . Окреме значення травневого PMI у доступних опублікованих джерелах не наводилося, однак PwC зарахувала Кувейт до найбільш постраждалих економік Ради співробітництва держав Перської затоки .

Економіка затоки розвивається у два темпи

Травневі показники засвідчили: наслідки кризи в Ормузькій протоці визначаються не лише рівнем нафтових цін, а й географією. Саудівська Аравія та ОАЕ зберегли помірне зростання ненафтових секторів завдяки альтернативним маршрутам експорту, високим цінам на нафту та внутрішньому попиту.

Катар відновився після різкого падіння, але залишився у зоні скорочення. Єгипет продовжив втрачати ділову активність, а Кувейт зіткнувся з експортним вузьким місцем, для якого немає швидкого рішення.

Рейтингові агентства поки не натиснули на кнопку зниження рейтингів, проте їхні попередження стали гучнішими. PMI, фондові індекси та прогнози ВВП разом показують регіон, де два позитивні показники — ОАЕ та Саудівської Аравії — не здатні приховати значно ширший економічний стрес.

ОАЕ мають важливу перевагу: країна може експортувати нафту через термінал у Фуджейрі на узбережжі Аравійського моря, тобто поза межами протоки. Це стало своєрідним буфером для нафтових доходів. Проте порт Джебель-Алі — один із ключових торговельно-логістичних вузлів країни — сильно постраждав від перебоїв у морських перевезеннях. Тиск також відчули туризм, роздрібна торгівля та авіація .

Саудівська Аравія повернулася до зони зростання

Ненафтовий PMI Саудівської Аравії у травні знову перевищив позначку 50,0 після скорочення у квітні. За даними MUFG Research, індекс піднявся до 51,5 із 48,8, що свідчить про відновлення ділової активності . Точне значення травневого PMI у доступному релізі S&P Global не було оприлюднене, але напрямок змін виявився однозначним: внутрішній попит зберіг стійкість.

Саудівській Аравії допоміг нафтопровід East-West, який може транспортувати до 5 млн барелів на добу від узбережжя Перської затоки до порту Янбу на Червоному морі. Це дає змогу обходити Ормузьку протоку під час перебоїв із судноплавством .

Вищі світові ціни на нафту — у середньому близько 86 доларів за барель у 2026 році — більш ніж компенсували скорочення обсягів експорту для виробників, які мають дієві альтернативні маршрути . 3 червня МВФ заявив, що саудівська економіка демонструє «гнучкість і стійкість», водночас попередивши: затяжний конфлікт може погіршити середньострокові перспективи зростання та інвестицій .

Географія визначила, хто виграв, а хто програв

Криза фактично поділила країни Перської затоки на дві групи. Саудівська Аравія та ОАЕ виявилися менш уразливими, оскільки можуть експортувати нафту через порти за межами Ормузької протоки . Оман має ще інший профіль ризику: його виробничі та експортні маршрути повністю розташовані поза цим вузьким морським проходом .

Найбільший тиск відчули країни, які не мають альтернативного маршруту експорту. Кувейт, Ірак, Катар і Бахрейн значною мірою залежать від коридору через протоку, тому тривале блокування створює для них безпосередню економічну загрозу .

Найуразливішим називали Бахрейн: країна не має обхідного маршруту, а її бюджетна беззбитковість за ціною нафти оцінюється у 110–130 доларів за барель .

Рейтинги поки не знижують, але попередження посилюються

До кінця травня 2026 року жодна суверенна держава Перської затоки не зазнала зниження кредитного рейтингу. Значні фінансові резерви, активи суверенних фондів і високі ціни на нафту стали амортизаторами для економічного удару. ОАЕ зберегли довгостроковий рейтинг дефолту емітента AA− від Fitch, а Саудівська Аравія — рейтинг Aa3 від Moody’s зі стабільним прогнозом .

Водночас ситуація не була стабільною у довгостроковій перспективі. 28 травня Fitch попередило, що затяжна війна з Іраном може призвести до ширших знижень суверенних і корпоративних рейтингів у регіоні .

Ще в березні агентство перевело рейтинг Катару AA до категорії Rating Watch Negative після ударів по об’єктах зрідженого природного газу в Рас-Лаффані. Fitch заявило, що безпекове середовище могло «погіршитися назавжди» . Moody’s також змінило прогноз для Бахрейну зі стабільного на негативний, оскільки експорт країни фактично зупинився .

Фондові ринки Перської затоки відстали від світового ралі

У травні фондові ринки країн затоки рухалися всупереч світовим індексам. MSCI GCC Index знизився на 1,3%, тоді як MSCI World зріс на 5% на тлі ралі акцій, пов’язаних з інфраструктурою штучного інтелекту .

Інвестори залишалися обережними через закриття протоки, нестабільність нафтового ринку та геополітичну невизначеність. Це був третій поспіль місяць тиску на акції країн Перської затоки, а періодичні надії на припинення вогню не перетворилися на стійке відновлення довіри .

Навіть коротке блокування може дорого коштувати ВВП

Оцінки міжнародних установ показують, наскільки відчутними можуть бути наслідки навіть відносно короткого перекриття маршруту:

• Allianz підрахував, що закриття Ормузької протоки на строк до шести тижнів зменшило б прогноз ВВП Саудівської Аравії приблизно на 1,6 відсоткового пункта, а ОАЕ — на 3,3 відсоткового пункта .
• Федеральний резервний банк Далласа змоделював сценарій, за якого з ринку у другому кварталі 2026 року вилучається близько 20% світових поставок нафти. За такого сценарію середня ціна WTI сягнула б 98 доларів за барель, а річний темп зростання світового реального ВВП у кварталі знизився б на 2,9 відсоткового пункта .
• Goldman Sachs попередив, що в окремих країнах Ради співробітництва держав Перської затоки падіння ненафтового ВВП під час війни з Іраном може бути сильнішим, ніж під час пандемії .

Більший прогнозований удар по ОАЕ пояснюється залежністю країни від туризму, торговельної логістики та хабу Джебель-Алі. Це відбувається попри те, що економіка ОАЕ більш диверсифікована, а населення країни менше, ніж у Саудівській Аравії .

Криза поставила під сумнів стратегію диверсифікації

Наслідки виходять далеко за межі квартальних показників. Конфлікт ударив по багаторічних планах країн затоки зменшити залежність від нафти та перетворитися на міжнародні центри туризму, фінансів і технологій.

Washington Post охарактеризувала війну з Іраном як кризу, що «випробовує довгострокове економічне майбутнє» держав Перської затоки. Видання зазначило, що структурні безпекові вразливості та географічні обмеження тепер загрожують не лише нафтовій економіці, а й новим галузям .

У Саудівській Аравії ненафтовий сектор, який Vision 2030 розбудовувала протягом десятиліття, зіткнувся з найсерйознішим зовнішнім шоком за весь час існування стратегії . Chatham House також вказав на довгострокову проблему: після одноразового закриття Ормузької протоки інвестори постійно враховуватимуть ризик її повторного блокування .

Катар, Єгипет і Кувейт: різні траєкторії PMI

За межами ОАЕ та Саудівської Аравії картина була значно складнішою.

Катар пережив найрізкіше початкове падіння, але водночас продемонстрував найпомітніше відновлення. У березні його PMI обвалився до 38,7 — майже до історичного мінімуму — після того, як QatarEnergy оголосила форс-мажор щодо експорту СПГ, а удари по Рас-Лаффану пошкодили газову інфраструктуру . У травні, за даними MUFG Research, індекс піднявся до 46,4 із 34,2 у квітні, але все ще залишався в зоні скорочення .

Єгипетський PMI ненафтового приватного сектору зріс до 47,1 у травні з 46,6 у квітні, проте залишався нижчим за нейтральний рівень 50,0 п’ятий місяць поспіль . Вищі витрати на паливо та інші ресурси послабили попит, змусили компанії підвищувати ціни й спричинили наймасштабнішу хвилю скорочень робочих місць із червня 2020 року .

Кувейт опинився в найуразливішому структурному становищі. Країна повністю залежить від Ормузької протоки для експорту вуглеводнів і не має трубопровідного обходу . Її PMI становив 46,3 у березні та залишився на тому самому рівні у квітні, що свідчило про тривале скорочення активності . Окреме значення травневого PMI у доступних опублікованих джерелах не наводилося, однак PwC зарахувала Кувейт до найбільш постраждалих економік Ради співробітництва держав Перської затоки .

Економіка затоки розвивається у два темпи

Травневі показники засвідчили: наслідки кризи в Ормузькій протоці визначаються не лише рівнем нафтових цін, а й географією. Саудівська Аравія та ОАЕ зберегли помірне зростання ненафтових секторів завдяки альтернативним маршрутам експорту, високим цінам на нафту та внутрішньому попиту.

Катар відновився після різкого падіння, але залишився у зоні скорочення. Єгипет продовжив втрачати ділову активність, а Кувейт зіткнувся з експортним вузьким місцем, для якого немає швидкого рішення.

Рейтингові агентства поки не натиснули на кнопку зниження рейтингів, проте їхні попередження стали гучнішими. PMI, фондові індекси та прогнози ВВП разом показують регіон, де два позитивні показники — ОАЕ та Саудівської Аравії — не здатні приховати значно ширший економічний стрес.