BepiColombo перейшла до фази прибуття на Меркурій: як їй вдалося «загальмувати» біля Сонця

Дістатися Меркурія значно складніше, ніж просто летіти в бік Сонця. Апарат, що стартує із Землі, уже рухається навколо Сонця з великою швидкістю. Щоб Меркурій зміг захопити його своєю гравітацією, цю орбітальну енергію потрібно суттєво зменшити. Саме тому місія BepiColombo поєднала тривалу роботу сонячно-електричної тяги з гравітаційними маневрами біля планет — і 3 вересня 2026 року перейшла до ключової фази прибуття. 3311

До Меркурія треба не розганятися, а гальмувати

BepiColombo стартувала 20 жовтня 2018 року як спільна місія Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA). У крейсерській конфігурації два наукові орбітальні апарати були з’єднані з модулем перельоту до Меркурія — Mercury Transfer Module, або MTM. Він забезпечував комплекс електроенергією та тягою в міжпланетній подорожі. 157

Прямого маршруту не було. Замість нього BepiColombo здійснила дев’ять прольотів із гравітаційним маневром: один біля Землі, два біля Венери та шість біля Меркурія. Кожне таке зближення коригувало сонячну орбіту апарата й допомагало знижувати його швидкість відносно Меркурія без потреби брати на борт непомірно великий запас пального. 1533

У проміжках між прольотами сонячно-електрична рухова установка MTM забезпечувала невелику, але тривалу тягу на ділянках траєкторії навколо Сонця. За даними ESA, саме поєднання електричної тяги й гравітаційних маневрів мало доставити BepiColombo до Меркурія з досить малою відносною швидкістю для виходу на орбіту. 45

Збій у системі живлення змінив графік

Під час перельоту місія зіткнулася з проблемою електроживлення, яка обмежила потужність, доступну двигунам MTM. ESA повідомляло, що двигуни не могли працювати на повній потужності; фахівці відновили тягу приблизно до 90% попереднього рівня, однак доступна електрична потужність залишилася нижчою. 44

Команда місії перерахувала траєкторію та перебудувала операції з урахуванням меншої продуктивності. Місію вдалося зберегти, але заплановане введення на орбіту Меркурія перенесли з 2025 року на листопад 2026-го. 111

Ця зміна показує, чому довгий шлях був не просто часом у дорозі: BepiColombo роками змінювала власну орбіту, водночас зберігаючи умови для безпечного прибуття.

Чому відокремлення MTM означало початок прибуття

3 вересня 2026 року BepiColombo успішно відокремилася від MTM. ESA вважає цю подію початком фази прибуття до Меркурія. Успішне відокремлення підтвердили після приймання сигналу антенами далекого космічного зв’язку ESA. 11

MTM виконав своє завдання: він живив і розганяв комплекс у міжпланетному польоті. Тепер у складі апарата залишилися європейський Mercury Planetary Orbiter (MPO), японський орбітальний апарат для дослідження магнітосфери Mio та захисна інтерфейсна конструкція. Спочатку вони летітимуть разом, виконуючи складну послідовність маневрів для захоплення орбітою та подальшого розгортання. 738

Що заплановано до початку наукової роботи

Попереду не одна мить «прибуття», а низка запланованих етапів:

• 21 листопада 2026 року: комплекс MPO–Mio має вийти на орбіту Меркурія. 1115
• Від листопада 2026-го до березня 2027 року: заплановано 16 імпульсних маневрів, щоб вивести апарати на їхні робочі траєкторії та орбіти. 38
• 9–10 грудня 2026 року: MPO та Mio мають відокремитися один від одного. 1115
• Квітень 2027 року: запланований початок штатних наукових спостережень. 1115

Це заплановані етапи, тому остаточний результат залежатиме від успішного виконання маневрів прибуття й розгортання апаратів.

Що саме досліджуватимуть два орбітальні апарати

Наукова програма BepiColombo побудована на одночасних спостереженнях Меркурія та його оточення двома взаємодоповнювальними апаратами.

MPO, розроблений ESA, зосередиться на самій планеті: її поверхні, хімічному складі, гравітаційному й магнітному полях та внутрішній будові. Mio, розроблений JAXA, досліджуватиме магнітне поле Меркурія, магнітосферу, екзосферу та навколишнє плазмове середовище. 2021

Разом ці орбітальні апарати мають дати ціліснішу картину зв’язку між поверхнею та надрами Меркурія і його незвично активним космічним середовищем. Після приблизно восьми років польоту та мільярдів кілометрів відокремлення MTM означає завершення тривалого перельоту — і початок найвідповідальнішої операційної фази місії. 115