Від самого початку Руффі захопив центр клітки, змушуючи Чендлера рухатися по периметру. Американець намагався компенсувати це постійними переміщеннями, ударами по нозі та обманними спробами пройти в ноги. Чендлер першим влучив зовнішнім лоу-кіком і спробував виконати тейкдаун, але Руффі легко захистився та відповів точнішими ударами.
У міру розвитку раунду перевага бразильця ставала дедалі очевиднішою. Він регулярно випереджав Чендлера в розмінах і завдав болісного обертового удару в корпус. Колишньому чемпіону Bellator, відомому своєю витривалістю та боротьбою, не вдавалося скоротити дистанцію й нав’язати супернику свій темп.
Розв’язка настала наприкінці раунду. Руффі влучив потужним обертовим ударом ногою в голову, після чого Чендлер опинився на колінах. Бразилець одразу пішов на добивання — завдав серії аперкотів і ударів руками, поки суперник закривався та намагався вижити. Рефері Майк Белтран зупинив поєдинок на позначці 4:29, зафіксувавши перемогу Руффі технічним нокаутом.
Статистика підтвердила односторонній характер бою: за 4 хвилини 29 секунд Чендлер завдав лише трьох значущих ударів.
Маурісіо Руффі — 14–2. 29-річний бразилець здобув другу поспіль перемогу після поразки від Бенуа Сен-Дені та покращив свій рекорд в UFC до 5–1. Перед боєм він посідав дев’яте місце в рейтингу легкої ваги, а переконлива перемога над колишнім претендентом на титул майже напевно посилить його позиції. На рахунку Руффі вже 13 перемог нокаутом.
Майкл Чендлер — 23–11. Для 40-річного ветерана це четверта поразка поспіль і шоста в останніх семи боях. Чендлер не перемагав із 2021 року, коли здолав Тоні Фергюсона. Те, що мало стати його «моментом відродження» на незвичайній історичній арені, перетворилося на черговий складний епізод завершення кар’єри.
Чендлер роками чекав на гучний бій із Конором Макгрегором, але цей поєдинок так і не відбувся. Руффі, який вийшов замість Макгрегора в цьому протистоянні, тепер може надовго закрити для Чендлера шлях до статусу одного з головних героїв дивізіону.
Одного нокауту Руффі виявилося замало, щоб запам’ятатися цій аудиторії. Невдовзі після перемоги він покликав свою дівчину до клітки, став на одне коліно й освідчився їй перед глядачами на Південній галявині Білого дому та міжнародною телевізійною аудиторією. Її схвальний жест і емоційне «так» перетворили вечір жорсткого спорту на зворушливий вірусний момент.
Після бою Руффі заявив через перекладача, що вважає себе наступним претендентом на титул:
«Я надзвичайно задоволений своїм виступом і цією перемогою. Я багато тренувався, щоб стати чемпіоном цього дивізіону. Я прагну завоювати титул і твердо вірю, що наступним у черзі є саме я».
Спадщина Чендлера залишається вагомою: він тричі ставав чемпіоном Bellator у легкій вазі та здобув репутацію бійця, який майже завжди дарував уболівальникам видовищні й безкомпромісні поєдинки. Проте після чергової поразки питання про його майбутнє стало центральним.
Легенда UFC Чейл Соннен коротко відреагував у соцмережах: «Велика кар’єра. Час завершувати».
Ця думка викликала неоднозначну реакцію. Частина фанатів погодилася, що Чендлеру варто піти до того, як він зазнає ще більшої шкоди. Інші вважають, що ветеран заслуговує щонайменше на один прощальний бій, якщо сам цього захоче.
Чендлер поки не оголосив, що робитиме далі. Контекст для нього непростий: усі чотири останні поразки він зазнав достроково, а відновлення після нокаутів у 40 років може бути складнішим. Його знаменита стійкість більше не перетворюється на перемоги. Чи завершить він кар’єру, погодиться на менш статусних суперників або спробує провести ще один великий бій — наразі невідомо.
Руффі вже закликав надати йому титульний бій у легкій вазі. Така вимога може бути передчасною, однак після настільки яскравої перемоги він безперечно входить до списку найцікавіших претендентів дивізіону. Його агресивний стиль, нестандартні удари та здатність завершувати бої достроково створюють саме той імпульс, який привертає увагу матчмейкерів.
Для Чендлера ж тепер залишилися найскладніші запитання. Він приїхав на UFC Freedom 250 у надії на спортивне відродження, а поїхав із поразкою, яка може запам’ятатися як момент народження нової бразильської зірки — і найнепевніший поворотний пункт у його ветеранській кар’єрі.