До них належать інфляція, великий обсяг державних запозичень, пропозиція облігацій і сумніви щодо послідовності центрального банку. Reuters описувало попередній рух американської кривої як розпродаж довгого кінця, пов’язаний із побоюваннями щодо інфляції та довіри до Федеральної резервної системи.
Масштаб зміни видно у спреді між строками погашення: дохідність 30-річних Treasuries була на 112,8 базисного пункта вищою за дохідність дворічних паперів — це історично широкий розрив, за даними ринкових оглядів.
Японським інвесторам не обов’язково масово продавати американські облігації, щоб вплинути на їхню дохідність. Достатньо кількох менш різких змін у поведінці:
Це канал граничного попиту. Він не означає, що Японія ліквідує весь портфель американського боргу або що інвестори оголосили скоординований «страйк покупців». Але навіть поступове скорочення попиту має значення, коли ринок уже поглинає великий обсяг довгострокових випусків.
Японський шок на ринку дохідності розгортається одночасно з кількома внутрішніми проблемами США.
Великий бюджетний дефіцит США потребує значних обсягів випуску казначейських облігацій. Що більше довгострокових паперів виходить на ринок, то вищою має бути дохідність, щоб інвестори погодилися взяти на себе додатковий процентний ризик. Ринкові огляди також пов’язували розпродаж Treasuries із побоюваннями щодо стійкості державних фінансів і масштабу нової пропозиції облігацій.
Корпоративні запозичення для технологічної та AI-інфраструктури конкурують із державним боргом за частину того самого капіталу, розрахованого на довгий строк. Стрімке зростання випуску корпоративних облігацій для проєктів у сфері штучного інтелекту називали одним із факторів, що підштовхнули наддовгі ставки Treasuries вгору.
Це не доводить, що технологічні запозичення самі по собі спричинили розпродаж. Однак вони посилюють ширшу проблему: інвесторів просять профінансувати дедалі більше довгострокових зобов’язань одночасно на державному та приватному ринках.
Довгий кінець кривої може дешевшати навіть тоді, коли інвестори очікують зниження короткострокових ставок. Це відбувається, якщо ринок бачить слабше зростання або м’якшу політику в найближчій перспективі, але не вважає вирішеними довгострокові інфляційні та фіскальні ризики.
У центрі уваги опинився голова ФРС Кевін Ворш: учасники ринку оцінюють, наскільки він готовий жорстко реагувати на інфляцію. Reuters повідомляло, що сумніви щодо його прихильності до цілі інфляції на рівні 2% супроводжували зростання довгострокової дохідності Treasuries.
Йдеться не про те, що один посадовець безпосередньо встановлює 30-річну ставку. Важливіше, чи вірять інвестори в готовність майбутніх керівників ФРС зберігати купівельну спроможність довгострокового державного боргу. Якщо ця впевненість слабшає, необхідна дохідність зростає.
13 серпня ринки оцінювали ймовірність підвищення ставки Банком Японії у вересні в 76% — проти 24% 30 липня.
Підвищення ставки може вплинути на глобальні ринки через кілька каналів:
Реакція Treasuries не обов’язково буде однозначною. Початковий продаж іноземних активів японськими інвесторами може підняти дохідність американських паперів. Але ширший перехід до режиму «уникай ризику» згодом може створити попит на високоліквідні державні облігації США. Вирішальними будуть час і масштаб перебалансування, а не лише саме підвищення ставки.
Японія та США нещодавно провели скоординовану інтервенцію з купівлі єни після того, як валюта опустилася до мінімуму за 40 років. Японські посадовці також дали зрозуміти, що подальші дії можливі.
Підтримка єни може передбачати продаж доларових активів або використання доларових резервів, що потенційно створює додатковий тиск на ринок Treasuries. Водночас цей ефект не варто перебільшувати: валютна інтервенція автоматично не означає масштабної чи тривалої ліквідації американських облігацій. Наявні дані також не підтверджують існування формального правила, за яким Банк Японії неодмінно втручатиметься, якщо дохідність 10-річних JGB перевищить 3%.
Важливішим є сигнал політичної напруги. Японія намагається підтримати єну й стримати інфляцію, одночасно керуючи різкою переоцінкою власного ринку держоблігацій. Якщо дохідність JGB зростатиме хаотично, Банк Японії може опинитися під тиском, щоб підтримати функціонування ринку навіть тоді, коли інвестори очікують нормалізації політики. Такий конфлікт здатен посилити волатильність єни, JGB, Treasuries і carry trade.
Найближчі аукціони покажуть, чи приваблюють вищі ставки достатній приватний попит. Слабкі заявки, значний розрив між фактичною дохідністю аукціону та ринковою дохідністю напередодні або низький попит з боку непрямих покупців свідчитимуть, що інвестори вимагають більшої компенсації за тривалість і фіскальні ризики. Сильний аукціон, навпаки, означатиме, що вищі ставки починають відновлювати баланс на ринку. Розклад аукціонів і дані про випуски публікує Міністерство фінансів США.
Особливо важливим тестом стане запланований випуск 20-річних Treasuries на 16 млрд доларів: його результати допоможуть оцінити реальний попит на довгий американський борг.
Ринок стежитиме, чи підтвердить Банк Японії очікування щодо вересневого підвищення ставки, чи натякне на швидший цикл посилення політики, а також чи реагуватиме на хаотичні рухи JGB. Реакція єни допоможе зрозуміти, чи вважають інвестори нормалізацію японської політики переконливою, чи лише недостатньою відповіддю на слабкість валюти. Повідомлялося, що Японія та США можуть знову провести інтервенцію, а деякі колишні японські посадовці закликали до швидшого підвищення ставок.
Сигнали ФРС важливі, оскільки довгострокова дохідність залежить не лише від найближчого рішення щодо ставки, а й від очікуваної інфляції та довіри до політики центробанку. Якщо інвестори вирішать, що ФРС миритиметься з інфляцією вище цільового рівня або обмежена потребами державного фінансування, довгий кінець кривої може залишатися під тиском навіть за зниження очікувань щодо короткострокових ставок.
Зустріч у Джексон-Гоулі стане ще одним важливим моментом для оцінки того, чи зможе комунікація ФРС відновити довіру до повернення інфляції до цілі.
Вищі ставки приваблюють покупців, аукціони Treasuries проходять прийнятно, Банк Японії проводить нормалізацію поступово, а японські установи перебалансовують портфелі без вимушених продажів. Довгострокова дохідність залишається підвищеною, але стабілізується. Це буде переоцінка ризиків, а не крах попиту на державний борг.
Слабкі аукціони, стійкі побоювання щодо дефіциту, подальші корпоративні випуски та сприйняття політики ФРС як надто терпимої до інфляції можуть підняти премію за строк. Нереінвестування японськими інвесторами посилить тиск, але першопричина залишатиметься ширшою, ніж сама Японія.
Саме в такому середовищі набирають сили попередження про «страйк покупців» і фіскальне захоплення монетарної політики: інвестори вимагають дедалі вищої дохідності, оскільки сумніваються, що фіскальна та монетарна політика зможуть стримати інфляцію і боргову динаміку.
Якщо дохідність JGB почне хаотично зростати й перевищить 3%, Банк Японії може бути змушений сигналізувати про купівлю облігацій або проводити її навіть на тлі нормалізації політики. Одночасне прагнення підтримати єну та інфляційні очікування і стримати довгі ставки за JGB посилило б волатильність єни, японських та американських держоблігацій і глобальних carry trade.
Японська дохідність 2,93% важлива тому, що змінює відносну привабливість внутрішніх і закордонних облігацій у момент, коли США вже стикаються з великими обсягами запозичень, фіскальними побоюваннями, приватним борговим бумом і невизначеністю щодо інфляції.
Вищі ставки в Японії можуть скоротити одне з джерел попиту на Treasuries і підвищити ризик репатріації коштів. Але вони не пояснюють увесь розпродаж довгострокових американських паперів.
Наявні факти підтверджують підвищені ризики для довгих облігацій, державних фінансів, валютного ринку та довіри до центральних банків. Водночас вони ще не доводять неминучої фіскальної кризи Японії чи G7, постійного «страйку» покупців боргу або обвалу попиту на державні облігації. Якщо премії за ризик зростатимуть, підтримку можуть отримати золото й окремі валюти-притулки. Але справжній глобальний шок ліквідності спочатку може, навпаки, посилити попит на долар і Treasuries.