Китай відкинув вимогу США «обрати сторону» в глобальній AI-гонці

У проєкті американського листа стверджується, що країни не можуть одночасно входити до Pax Silica та брати участь у конкуруючих ініціативах, якщо їхні вимоги суперечать одна одній. Водночас доступні повідомлення описують саме проєкт листа й заплановане попередження, а не завершену політику з чітко визначеними санкціями за кожен вид співпраці з Китаєм .

WAICO: китайська альтернатива зі штаб-квартирою в Шанхаї

World Artificial Intelligence Cooperation Organization, або WAICO, була створена 16 липня в Шанхаї як незалежна міжурядова організація зі штаб-квартирою в цьому місті. Серед її заявлених цілей — міжнародна співпраця та глобальне врядування у сфері AI, а також розвиток штучного інтелекту, який має бути безпечним, справедливим і корисним для суспільства. На момент створення установчу угоду підписали 29 країн .

Згодом Китай заявив, що до середини серпня WAICO мала вже 38 держав-засновниць. Це створює різницю між 29 урядами, про які повідомляли як про підписантів початкової угоди, і ширшою цифрою, яку пізніше оприлюднили китайські посадовці .

Перший склад WAICO переважно представляє країни Глобального Півдня та держави поза західним блоком. У повідомленнях згадуються Росія, Бразилія, Південна Африка, Індонезія, Малайзія та Пакистан. Водночас серед початкових засновників не було жодної великої західної демократії .

Чому США прагнуть обмежити доступ Китаю до AI-ресурсів

Повідомлена стратегія Вашингтона спрямована на те, щоб Китай не отримав надійного доступу до стратегічних компонентів AI через країни-партнери та спільні технологічні екосистеми. У проєкті листа Pax Silica прямо пов’язується з AI-моделями, чипами та критично важливими мінералами .

Контроль над цими ресурсами впливає не лише на комерційну конкуренцію. Напівпровідники забезпечують потужності для передових обчислень, моделі та супутня інфраструктура визначають, хто може створювати й розгортати AI-системи, а критично важливі мінерали є основою окремих ланок виробництва обладнання.

Координуючи співпрацю навколо таких ресурсів, США прагнуть зменшити можливість того, що Китай використає міжнародні партнерства та доступ до ланцюгів постачання для посилення свого технологічного, економічного чи безпекового впливу.

Однак наявні джерела підтверджують саме логіку захисту ланцюгів постачання та технологічної безпеки. Вони не доводять, що приєднання до WAICO автоматично спричинило б конкретні обмеження на чипи, хмарні сервіси чи інвестиції для кожної країни. Підтвердженим елементом є загроза виключення з рамки Pax Silica, тоді як точні практичні наслідки залишаються нез’ясованими .

«Цифровий суверенітет» як аргумент про автономію

Китайська відповідь переводить дискусію з простого питання «Вашингтон чи Пекін?» до ширшої теми права держав самостійно визначати власну технологічну політику. У трактуванні Пекіна кожна країна має обирати партнерів, правила та шлях розвитку відповідно до власних умов і потреб .

Цей аргумент особливо важливий для країн, що розвиваються. Вони можуть прагнути китайської інфраструктури або технологічної співпраці, але водночас не хочуть втрачати доступ до американських ринків, інвестицій, чипів чи технічних партнерств. Тому вимога зробити вибір може подаватися не як нейтральний захід безпеки, а як спроба перетворити доступ до технологій на інструмент політичної дисципліни.

У ширшій позиції щодо цифрового врядування Китай уже закликав поважати цифровий суверенітет, підтримувати інклюзивний розвиток і протидіяти технологічним блокадам . Логіка Пекіна проста: уряди мають зберігати контроль над власною технологічною стратегією та не бути змушеними відмовлятися від одних партнерів заради інших.

Головна суперечність AI-геополітики

Водночас китайська критика блокового протистояння не означає, що конкуренція зникає. WAICO є інституцією, яку підтримує Китай, і вона може посилити вплив Пекіна на правила AI-врядування, стандарти та технологічні зв’язки — навіть якщо організація позиціонує себе як інклюзивна й орієнтована на розвиток. Аналітики описували її склад як переважно незахідний і зосереджений на країнах Глобального Півдня .

У цьому й полягає центральна напруга. США використовують доступ до коаліції та стратегічних ланцюгів постачання, щоб стимулювати політичне й технологічне зближення. Китай натомість апелює до суверенітету, інклюзивності та співпраці заради розвитку, оскаржуючи саму ідею, що держави мають приєднуватися до одного табору.

Обидві моделі змагаються за вплив на ті самі уряди та за право формувати правила наступного етапу розвитку AI. Для 35 підписантів американської заяви практичне питання тепер полягає не лише в тому, яка ініціатива запропонує кращу співпрацю у сфері штучного інтелекту. Не менш важливо, чи може участь у коаліції США із захисту ланцюгів постачання залишатися сумісною з китайською організацією врядування — і скільки автономії матиме кожна країна, якщо відповідь буде негативною.