Удари по Моха й Баб-ель-Мандебу можуть поглибити кризу в Ємені

Остання хвиля насильства на єменському узбережжі Червоного моря небезпечна не лише для кораблів. Порт Моха призупинив комерційні та морські операції після того, як його директор повідомив про понад 25 ракетних ударів, сім загиблих і збитки приблизно на 16 мільйонів доларів. За кілька днів до цього єменська влада заявила, що атака хуситів на судно в Баб-ель-Мандебській протоці забрала життя шести людей.

Разом ці інциденти оголюють три взаємопов’язані ризики: подальші втрати серед єменців, які залежать від портів і гуманітарної допомоги; зростання ймовірності помилкових рішень між регіональними та міжнародними силами; а також нові перебої на важливому маршруті, що з’єднує Червоне море з Аденською затокою та ширшим торговельним коридором між Європою й Азією. ООН попередила, що атаки на ці водні шляхи можуть втягнути Ємен у ширший регіональний конфлікт і поставити під загрозу світову торгівлю.

Чому Моха важливий для цивільного населення Ємену

Закриття порту — це не лише військова новина. Воно може перервати місцеву торгівлю, постачання пального, роботу рибалок, надходження комерційного імпорту та гуманітарну логістику. За повідомленнями, в Моха були пошкоджені економічні зони, житло, склади, паливні об’єкти й резервуари. Інші джерела також повідомляли про пошкодження рибальських човнів і цивільної інфраструктури.

Наслідки ляжуть на населення, яке й без того переживає надзвичайно гостру гуманітарну кризу. За даними Служби досліджень Конгресу США, яка посилається на цифри ООН, гуманітарної допомоги та захисту потребують 22,3 мільйона єменців, зокрема 18,3 мільйона людей стикаються з гострою нестачею продовольства.

Тому будь-які перебої в роботі портів Червоного моря мають особливо серйозні наслідки. Навіть якщо допомога є в іншому місці, пошкоджений або недоступний порт може ускладнити доставку продовольства, пального та медичних товарів. Подальша ескалація здатна обмежити доступ до районів, пошкодити іншу інфраструктуру й спровокувати удари у відповідь по населених територіях. Гуманітарні аналітики попереджають, що розширення бойових дій погіршить безпекову ситуацію та обмежить доступ до допомоги в країні, де понад 22 мільйони людей уже її потребують.

Повідомлення про кількість загиблих у Моха не збігаються. Reuters із посиланням на директора порту повідомив про сім жертв, тоді як міжнародно визнаний уряд Ємену заявив Al Jazeera щонайменше про чотирьох загиблих. Така розбіжність нагадує, що до ранніх даних про втрати на полі бою слід ставитися обережно. Водночас вона не скасовує ширшої загрози для цивільних і критично важливої інфраструктури.

Баб-ель-Мандеб перетворює локальну атаку на глобальну проблему безпеки

Баб-ель-Мандеб — стратегічна морська вузькість між Червоним морем і Аденською затокою. Атаки в цьому районі можуть змусити операторів призупиняти рейси, оминати маршрут або розглядати довший шлях навколо півдня Африки. Така невизначеність впливає на час доставки, витрати на пальне, страхування та фрахт. Водночас масштаб і тривалість наслідків для ланцюгів постачання залежатимуть від того, як довго зберігатиметься загроза.

Людська ціна проявляється одразу. 11 серпня єменська влада заявила, що хусити обстріляли комерційне судно, внаслідок чого загинули чотири члени екіпажу та двоє представників сил, союзних уряду. Представники ООН назвали удар загрозою для світової торгівлі та засудили загибель цивільних моряків.

Якщо небезпечна зона існуватиме тривалий час, це посилить тиск на держави щодо розгортання додаткових військово-морських сил і проведення нових операцій. Такий захист може убезпечити окремі судна, але водночас збільшить кількість озброєних учасників поблизу протоки й підвищить ризик прорахунків.

Сценарій ескалації вже проглядається

Небезпека не обмежується одним протистоянням між хуситами та міжнародно визнаним урядом Ємену. Попередні морські атаки хуситів провокували військові удари іноземних держав, ще глибше втягуючи Ємен у ширші регіональні конфлікти.

Нинішня ситуація може розвиватися за кількома напрямами:

• Нові атаки на судноплавство. Цілями можуть стати комерційні судна, кораблі супроводу та судна, які — обґрунтовано чи помилково — пов’язують із регіональними противниками.
• Удари у відповідь по території Ємену. Іноземні або регіональні сили можуть атакувати порти, місця запуску ракет чи іншу інфраструктуру, створюючи додаткові ризики для цивільних.
• Розширення боротьби за контроль над морським простором. Збільшення військово-морської присутності, блокади або спроби обмежити доступ можуть зробити Баб-ель-Мандеб ще небезпечнішим.
• Повернення до масштабної внутрішньої війни. Спецпосланець ООН щодо Ємену попередив, що нові атаки можуть повернути країну до повномасштабного конфлікту.

Верховний комісар ООН з прав людини заявив, що з 6 серпня внаслідок атак хуситів у районах під контролем уряду загинули щонайменше 17 цивільних. Про додаткові жертви повідомляли і в районах, контрольованих опозицією. Ці дані показують, чому захист морських шляхів не можна відокремлювати від захисту цивільного населення.

Що має зробити міжнародна спільнота

1. Захистити цивільне судноплавство, не розпочинаючи безстрокову війну

Держави мають підтримувати скоординоване спостереження за морською ситуацією, системи раннього попередження, пошуково-рятувальні можливості та чіткий зв’язок із суднами. Будь-яка військово-морська місія із захисту судноплавства має бути вузько зосереджена на безпеці комерційних і гуманітарних перевезень, а її правила — зменшувати, а не посилювати ризик прямого зіткнення.

2. Зробити доступ до портів гуманітарним і комерційним пріоритетом

Сторони мають створити механізми під міжнародним моніторингом, які захищатимуть портових працівників, рибалок, гуманітарний персонал, склади, паливну інфраструктуру та цивільне судноплавство. Порти не повинні перетворюватися на інструмент тиску у ширшому регіональному протистоянні. Незалежна перевірка й швидка допомога з відновленням інфраструктури допомогли б чіткіше відокремити гуманітарний доступ від військових операцій.

3. Поєднати стримування з дипломатією

Міжнародні та регіональні гравці мають вимагати припинення атак на цивільні й комерційні судна, водночас зберігаючи надійні канали для взаємної деескалації. ООН і регіональні посередники можуть допомогти запровадити процедури повідомлення про інциденти, гарячі лінії зв’язку та зобов’язання не атакувати цивільну інфраструктуру.

Якщо уряди вважають військові дії необхідними, вони мають бути обмеженими, пропорційними та оціненими з огляду на ймовірні наслідки для цивільних. Попередні цикли морських атак і іноземних ударів у відповідь показують, чому сама сила навряд чи забезпечить тривале врегулювання.

4. Обмежити зовнішню допомогу, що підживлює ескалацію

Регіональні держави мають перешкоджати передачі зброї, даних для наведення та розвідувальної підтримки, які використовують для атак на судна або цивільні райони. Водночас масштабні каральні заходи чи удари по портах і життєво важливих службах можуть погіршити умови, за яких деескалація стає ще складнішою.

5. Пов’язати безпеку судноплавства з політичним процесом у Ємені

Морська домовленість залишатиметься крихкою, якщо базовий конфлікт у Ємені не буде врегульований. Дипломатичні зусилля мають охоплювати доступ до торгівлі, виплату зарплат у державному секторі, питання утримуваних осіб, місцеве управління та стійке припинення вогню. Спецпосланець ООН уже закликав до переговорів, попередивши, що ескалація поглибить страждання єменського народу.

Висновок

Удари по Моха та Баб-ель-Мандебській протоці — взаємопов’язані загрози. Один б’є по єменському порту й громадах навколо нього, інший ставить під удар міжнародні екіпажі та глобальний торговельний маршрут. Тому найефективніша відповідь — не просто нарощування військової сили, а поєднання оборонного захисту судноплавства, гарантованого гуманітарного доступу, цілеспрямованого тиску, стриманості зовнішніх сил і відновлення політичного процесу щодо Ємену.

Без такого поєднання закриття порту може перерости в гуманітарну кризу, атака на судно — у регіональне протистояння, а низка рішень про удари у відповідь — ще глибше втягнути Ємен у війну, яка давно виходить за межі його берегів.