Ажіотаж викликав швидку реакцію з боку тих самих брокерів-зберігачів, які зробили ці стратегії можливими:
Версії прямого індексування з кредитним плечем (лонг-шорт) мають значні витрати: комісії за управління, торгові комісії та витрати на фінансування. Для стратегії 140/40 постподаткова вартість фінансування становить приблизно 0,23% річних . Детальний аналіз Elm Wealth показав, що для типового інвестора комісії, сплачені менеджеру стратегії, поглинають більше половини податкової економії, залишаючи інвестора з нижчим очікуваним постподатковим доходом, ніж якби він просто купив звичайний ETF .
Власне дослідження AQR показує, що податкові переваги стратегій прямого індексування «досить швидко згасають» . Без додаткових внесків капіталу податкова вигода фактично обмежена для інвесторів, які мають систематичні короткострокові прибутки з інших джерел. Для інвесторів, які мають лише довгострокові прибутки, AQR виявила, що податкова вигода «зводиться до нуля приблизно через п'ять років після початку» . Історичне моделювання показує, що пряме індексування зазвичай реалізує лише близько 30% початково інвестованого капіталу у вигляді чистих збитків до того, як можливості для «збирання втрат» вичерпуються .
Володіння окремими акціями замість ETF неминуче створює tracking error — портфель відхилятиметься від еталонного індексу . Біла книга Rain Dog Financial стверджує, що пряме індексування «збільшує витрати та підриває ефективне податкове збирання збитків», а персоналізація відбувається «ціною впровадження tracking error, переходу від пасивного до активного управління» .
Історія пенсіонера, який інвестував через індивідуальний рахунок управління (SMA) з прямим індексуванням, є повчальною. На його рахунку були акції Lockheed Martin, придбані за високою ціною. Коли ціна Lockheed різко впала, стратегія автоматично зафіксувала збиток — але інвестор, який розраховував на дивіденди від саме цієї акції і не хотів її продавати, був змушений зафіксувати збиток, якого міг би уникнути . Продаж спричинив постійний реальний збиток, а не просто податковий залік, а реінвестування в інший цінний папір залишило пенсіонера з активом, який генерував менший дохід . Це ілюструє ключовий ризик: tax-loss harvesting є систематичним і невибірковим, і для невеликих портфелів, де кожна позиція має значення, зафіксований збиток може бути гіршим, ніж відкладений податок.
Фінансові експерти сходяться на думці, що ці стратегії найкраще підходять для заможних інвесторів з великими портфелями, регулярними короткостроковими прибутками та можливістю додавати капітал. Для пересічних інвесторів комбінація комісій, tracking error, маржинальних ризиків та згасаючих податкових переваг означає, що ліки часто виявляються гіршими за хворобу . Дослідницький центр Schwab оцінює, що tax-loss harvesting може додати 1–2 відсоткових пункти до постподаткового доходу в ідеальних умовах, але ця математика передбачає низькі витрати та достатньо великі збитки — припущення, які не виконуються для невеликих рахунків .