Чому Європа переглядає банківські правила на тлі дерегуляції у США

Європейські банкіри закликають Брюссель скоротити відставання від конкурентів зі США. На їхню думку, фрагментовані національні правила, дубльована звітність і капітал, «замкнений» у дочірніх структурах, заважають банкам ЄС досягати масштабу, ефективніше розподіляти ресурси та фінансувати інвестиції в різних країнах блоку.

Відповіддю Європейської комісії стала дорожня карта конкурентоспроможності, оприлюднена 17 липня 2026 року. Це радше напрямок для майбутніх законодавчих змін, ніж негайне переписування всього зводу правил. Брюссель пропонує спростити регулювання та поглибити інтеграцію, але залишає відкритим ключове питання: наскільки можна послабити вимоги, не підірвавши запобіжники, створені після світової фінансової кризи?

Чому європейські банки вимагають змін

Формально банківський ринок ЄС є єдиним, однак на практиці він досі значною мірою працює за національними правилами. Банки стикаються з різними підходами наглядових органів, перешкодами для транскордонних злиттів і обмеженнями на переміщення капіталу та ліквідності між дочірніми компаніями. На думку керівників галузі, це не дає європейським банкам отримати ту саму економію від масштабу, яку мають великі американські установи.

Очікувані переваги для банків досить очевидні:

• нижчі витрати на дотримання вимог і підготовку звітності;
• ефективніше використання капіталу та ліквідності в межах ЄС;
• більша спроможність кредитувати й інвестувати;
• вища прибутковість і кращі ринкові оцінки;
• більше можливостей для транскордонної консолідації та конкуренції на міжнародному фінансовому ринку.

Крістіан Севінг, президент Асоціації німецьких банків, привітав план Комісії, але закликав діяти швидше — зокрема щодо мінімального рівня капіталу за стандартним підходом, правил для торговельного фінансування та обліку інвестицій у програмне забезпечення. Славомір Крупа, генеральний директор Société Générale та президент Європейської банківської федерації, назвав пакет важливим кроком до вирішення проблеми капіталу й ліквідності, які блокуються національними обмеженнями.

Що означає «локалізація» капіталу

Йдеться про ситуацію, коли національний регулятор вимагає, щоб дочірній банк зберігав капітал або ліквідні активи саме у своїй країні. Материнська група не може вільно спрямувати ці ресурси туди, де вони могли б бути продуктивнішими.

Єврокомісія вважає, що послаблення таких обмежень могло б зробити близько €230 млрд ліквідних активів доступними для ефективнішого використання в межах ЄС — без відмови від захисту місцевих економік і фінансової стабільності.

Що пропонує пакет Єврокомісії

Повідомлення Комісії визначає напрямок для законодавчих пропозицій, які очікуються в першому кварталі 2027 року. Сам документ не змінює всі правила негайно.

Спростити вимоги до капіталу

Комісія хоче впорядкувати систему вимог до капіталу й усунути дублювання. Серед конкретних пропозицій — скасування вимог другого рівня нагляду до коефіцієнта левериджу, якщо вони повторюють уже наявні загальні вимоги.

Також Брюссель планує переглянути окремі елементи впровадження в ЄС стандартів Basel III, зокрема так звану нижню межу результатів — output floor. Це правило обмежує, наскільки внутрішні моделі банку можуть зменшити обсяг активів, зважених на ризик, а отже й розмір необхідного капіталу, порівняно зі стандартизованим підходом. Комісія говорить про перегляд або реформу правила, а не обов’язково про його повне скасування.

Зменшити звітність і дублювання нагляду

Пакет спрямований на скорочення однакових або взаємопов’язаних вимог до звітності. Комісія закликає зробити процеси більш пропорційними, стандартизованими та цифровими. Щорічний тягар, який наводиться в цій дискусії, оцінюють у €11,2 млрд.

Менше паперової роботи може знизити операційні витрати. Однак практичний ефект залежатиме від того, чи справді звітність стане простішою, а не просто переміститься в нові системи з іншими формами дублювання.

Обмежити національне «надрегулювання»

Термін «gold-plating» описує ситуацію, коли національні органи влади додають вимоги або обмеження понад спільний мінімальний стандарт ЄС. Комісія хоче скоротити такі відмінності, щоб єдиний звід правил працював як одна система, а не як 27 різних її версій.

Вільніше переміщувати капітал і ліквідність

Єврокомісія пропонує полегшити транскордонним банківським групам використання надлишкового капіталу та ліквідності в інших країнах блоку. Мета — спрямувати ресурси на кредитування, інвестиції та інші продуктивні потреби, водночас зберігши гарантії для вкладників і механізмів врегулювання проблемних банків.

Відкласти впровадження правил для торговельного портфеля

Пакет також передбачає відтермінування впровадження Fundamental Review of the Trading Book — міжнародної системи правил для оцінки ринкового ризику. Європа не хоче випереджати інші великі юрисдикції в момент, коли вони самі переглядають власні вимоги.

У сукупності ці заходи мають прибрати специфічне для ЄС дублювання та внутрішні бар’єри. Вони не означають повного припинення пруденційного регулювання — правил, покликаних обмежувати ризики для банківської системи.

Як план ЄС відрізняється від американського підходу

Федеральна резервна система США, Федеральна корпорація страхування депозитів (FDIC) та Управління контролера грошового обігу (OCC) запропонували ширшу модернізацію правил банківського капіталу. Вона передбачає перегляд ваг ризику, спрощення окремих елементів системи Basel, коригування вимог до левериджу та оновлення надбавки для глобально системно важливих банків. Регулятори стверджують, що зміни краще узгодять обсяг капіталу з реальним ризиком і водночас збережуть надійність системи.

За оцінками, пов’язаними з американськими пропозиціями, банки можуть отримати $87,7 млрд вивільненого капіталу першого рівня найвищої якості (CET1) і близько $2,5 трлн додаткової балансової спроможності. Це модельні розрахунки, а не прямі виплати банкам чи гарантований обсяг нового кредитування. Фактичний результат залежатиме від остаточних правил і того, як банки використають вивільнені ресурси.

OCC окремо оцінило можливе сукупне скорочення обов’язкових мінімальних вимог до капіталу на 6,9% для банків під його наглядом у межах запропонованого стандартизованого підходу. Для найбільших банків за розширеним підходом, що враховує ризики, оцінка становить 3,4%.

Для європейських керівників банків це сильний політичний аргумент. Американські установи вже працюють на більш інтегрованому внутрішньому ринку та мають перевагу масштабу. Якщо їхні капітальні обмеження послабляться, а європейські банки й надалі залишатимуться розділеними національними бар’єрами та складнішими процедурами, вони побоюються втратити позиції у кредитуванні, інвестиційному банкінгу й фінансуванні стратегічних галузей.

Водночас ці оцінки не доводять, що нижчі вимоги до капіталу автоматично є безпечними або що кожен вивільнений долар чи євро перетвориться на продуктивне кредитування. Вони показують потенційну спроможність, а не гарантований економічний результат.

Чому регулятори не поспішають послаблювати правила

Критика стосується не самої ідеї спрощення. Європейський центральний банк підтримує більш інтегрований банківський союз і вважає, що капітал та ліквідність мають вільніше переміщуватися всередині транскордонних груп. Він також закликає зробити єврозону більш схожою на єдину юрисдикцію.

Проблема в тому, що вільний рух ресурсів потребує сильніших спільних інституцій. Національні органи влади мають бути впевнені, що нагляд, врегулювання банкрутства та захист вкладників працюватимуть через кордони, якщо банк зазнає краху. Без такої довіри держави можуть не скасувати місцеві запобіжники, а, навпаки, зберегти або посилити їх.

Суперечка навколо output floor

Output floor є найпомітнішою точкою конфлікту. Євросистема вважає його разом із вимогами до левериджу взаємодоповнювальним та необхідним елементом пруденційної системи. Його завдання — не допустити, щоб внутрішні моделі банків занижували ризики й призводили до надто низьких вимог до капіталу.

США вирішили не впроваджувати output floor у формі, яку зараз переглядають європейські регулятори. Це посилює тиск на Брюссель, щоб він змінив власний підхід.

Ніл Ешо, колишній генеральний секретар Базельського комітету з банківського нагляду, назвав можливу відмову від правила «катастрофою» та «великим кроком у неправильному напрямку». На його думку, вибірковий відступ від міжнародно узгоджених гарантій може запустити конкуренцію за слабшими стандартами, а не за якіснішим вимірюванням ризиків.

Ризик фрагментації регулювання

Якщо США, ЄС та інші великі юрисдикції застосовуватимуть стандарти Basel по-різному, порівнювати показники капіталу банків стане складніше. Інвесторам і наглядовим органам буде важче визначати, чи справді банк стійкий, чи просто працює за м’якшими припущеннями.

Європейське банківське управління також наголошує, що чинна система ЄС посилила стійкість банків, захист вкладників і єдину пруденційну основу в державах-членах. Тому ця дискусія не зводиться до протиставлення «регулювання» і «дерегуляції». Питання в іншому: чи дасть усунення дублювання реальну ефективність, чи разом із зайвими бар’єрами зникнуть і гарантії, які досі потрібні ринкам та вкладникам.

Який компроміс є найімовірнішим

Найреалістичніший сценарій — точкова реформа, а не повне копіювання американського підходу. Брюссель може скоротити дубльовану звітність, обмежити національне «надрегулювання», прибрати зайві додаткові вимоги до левериджу та вивільнити ліквідність, заблоковану в дочірніх структурах. Водночас він може зберегти переконливі буфери капіталу, левериджу та ліквідності.

Складніша частина — інституційна. Транскордонний банківський бізнес працює найкраще, коли капітал може вільно переміщуватися, але для цього потрібна довіра до спільного нагляду, механізмів врегулювання та захисту депозитів. Якщо ці основи залишатимуться неповними, національна локалізація ресурсів може виявитися дуже живучою.

Отже, проблема конкурентоспроможності Європи є реальною, але наздогнати США не обов’язково означає відтворити кожне американське послаблення. Справжнім випробуванням липневого пакета стане те, чи допоможе він європейським банкам наростити масштаб і фінансувати економічне зростання, не перетворивши трансатлантичну конкуренцію на перегони до найслабших стандартів.