Атаки в Ормузькій протоці могли зірвати дипломатичне вікно між Іраном і США

Найобережніше тлумачення повідомлень про липневі атаки в Ормузькій протоці таке: імовірно, частина іранського силового та політичного табору діяла поза звичними каналами, щоб зірвати дипломатичне зближення зі Сполученими Штатами. Удар по трьох комерційних суднах швидко спричинив американську військову й економічну відповідь та загострив суперечку про те, хто насправді визначає стратегію Ірану. 123

Що сталося за повідомленнями ЗМІ

The New York Times, посилаючись на співрозмовників в іранському керівництві, повідомила, що противники угоди з Вашингтоном вдалися до прихованої операції проти комерційного судноплавства в Ормузькій протоці. Одним із атакованих суден був катарський танкер-газовоз зі скрапленим природним газом Al Rekayyat, який, за даними тогочасних повідомлень, перебував біля узбережжя Оману. Загалом було уражено три кораблі саме тоді, коли перевезення нафти й газу через протоку лише почали відновлюватися. 12

Зовнішня реакція була негайною. США заявили про атаку Ірану на три комерційні судна, завдали ударів по іранських цілях і скасували виняток, який дозволяв продаж іранської нафти. Центральне командування США (CENTCOM) повідомило, що цілями стали, зокрема, системи ППО, мережі командування й управління, прибережні радари, протикорабельні спроможності та малі катери Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). 3

Іран публічно не взяв на себе відповідальності за атаки на торговельні судна. 4

Як операція нібито обійшла офіційне керівництво

За версією, яку наводять п’ятеро іранських посадовців і двоє членів КВІР, президент Масуд Пезешкіан дізнався про удари вже після їхнього здійснення. Він нібито зателефонував головнокомандувачу КВІР Ахмаду Вахіді та вимагав пояснень. Вахіді, за цими даними, відповів, що не давав дозволу на операцію й не був поінформований про неї заздалегідь. Верховна рада національної безпеки Ірану також, як стверджується, не знала про підготовку ударів; не була обізнана й значна частина керівництва країни. 1924

У цьому полягає суть версії про «самовільну операцію»: йдеться не про доведений технічний опис атаки, а про твердження, що рішення було ізольоване від президента, формального командувача КВІР і головного органу національної безпеки.

Наявні матеріали не встановлюють, яку саме зброю застосували, який підрозділ виконав атаку, яким був ланцюг зв’язку та як виконавцям вдалося уникнути виявлення. Відсутність попереднього інформування високопосадовців сама по собі не дозволяє робити висновки про ці деталі.

Чому в центрі цієї історії опинився Хоссейн Таеб

За повідомленнями, що переказують розслідування The New York Times, перевірки урядових і силових структур Ірану пов’язали рішення атакувати судна з Хоссейном Таебом — духовним діячем і колишнім представником розвідувального апарату, який виступав проти угоди зі США. 2633

Згодом Таеба призначили керівником воєнізованої структури «Басідж», а Ахмада Вахіді офіційно затвердили головнокомандувачем КВІР. У кількох повідомленнях це призначення Таеба описується як його повернення до помітної ролі в силовому блоці. 3941

Саме призначення не доводить, чому Таеба винагородили, а не покарали. Втім, воно узгоджується з ширшим політичним контекстом: радикальні противники компромісу з Вашингтоном відкрито намагалися зірвати домовленість через політичний тиск, демонстрації, державні медіа, а також публічні й непублічні заяви. 18 Повідомлення та аналітичні оцінки також характеризують Таеба як людину, близьку до кола навколо Моджтаби Хаменеї, однак ступінь його впливу та механізм ухвалення рішень неможливо незалежно встановити лише з наданих матеріалів. 3437

Що цей епізод говорить про боротьбу за владу в Ірані

Згадані атаки оголили розкол між посадовцями, які вбачали в дипломатії шлях до послаблення тиску на Іран, і радикалами, для яких поступки щодо Ормузької протоки та відносин із Вашингтоном були неприйнятними. 1831

Наслідки вийшли далеко за межі Тегерана. Атаки на судна поставили під ризик потоки нафти й газу, а рух через протоку різко скоротився: в одному повідомленні зазначалося, що в перший повний день поновленої американської морської блокади в липні через неї пройшло лише 13 суден. 8 До вересня The New York Times повідомляла щонайменше про 23 уражені судна в цій акваторії у липні та серпні. 6

Що досі лишається невідомим

Надані джерела не підтверджують низку ширших тверджень, що лунали довкола цієї історії. Зокрема, не встановлено обставин публічної присутності Моджтаби Хаменеї, автентичності наказів, виданих від його імені, а також нібито планів щодо регіональних угруповань, локацій у Червоному морі чи енергетичної інфраструктури.

Найобґрунтованіший висновок вужчий: за даними повідомлень, внутрішній радикальний виклик дипломатичному курсу допоміг перетворити крихке порозуміння між США та Іраном на нову військову конфронтацію. Морські наслідки цього були реальними й задокументованими; повний прихований ланцюг відповідальності, однак, ґрунтується на свідченнях неназваних іранських посадовців і не був публічно доведений у судово-технічних деталях. 1219